Розгляд феномена тіла і тілесності особливо важливий у педагогіці вищої школи, змушеної орієнтуватися на зміну світогляду в глобалізованому світі. Також це питання є актуальним і значущим у педагогіці ноосферної освіти (Н. В. Маслова, 2002, 2007).
Нас цікавлять теоретичні питання даної тематики щодо їх застосування у педагогічній практиці фізичного виховання та спорту.
Тіло як інструмент професійної діяльності
Структуру уявлень про тіло (тілесність) вивчали при обстеженні студентів, у котрих тіло є основним засобом і навіть інструментом професійної (спортивної) діяльності.
У дослідженні брали участь студенти-спортсмени (n=52) Національного університету фізичного виховання та спорту. Особливість сприйняття тіла у даного контингенту полягає в умінні диференціювати та керувати особливо тонкими психофізичними відчуттями (Г. Ложкин, А. Рождественская, 2005). У роботі поняття “тіло” використовується не як «біологічний організм», а як «жива форма», а тілесність – як соціальне, культурне тіло, яке піддається законам становлення людини як особистості.
Методом напівстандартизованої бесіди вивчали такі питання:
- розуміння відмінностей між категоріями Я та тіло, їх єдності;
- усвідомлення місця та ролі тілесності у структурі цілісної особистості;
- особливості та зміст уявлень щодо ролі тілесності у системі життєвих відносин людини.
Результати дослідження:
- При різних варіаціях розуміння співвідношення «Я і тіло» має місце виражена тенденція: студенти-спортсмени бачать протилежність цих категорій, але однозначно усвідомлюють їхню нерозривну єдність.
- Респонденти визнають факт зв’язку тіла та психіки у 92,6 % випадках.
- Встановлено взаємозв’язок між усвідомленням власної тілесності та почуттям задоволеності собою. Емоційне невдоволення своїм тілом висловили лише 1,5 % студентів-спортсменів.
- Ставлення до свого тіла впливає на вираженість почуття впевненості (невпевненості), самоповаги, тривожності та навіть на соціальну активність студентів. Тобто між рівнем емоційного та особистісного ставлення до свого тіла існує прямий кореляційний зв’язок.
- Виявлено функціональну роль образу тіла в просторі життєвих відносин і життєдіяльності людини як істоти, відповідальної за власний вибір.
- На думку 23% респондентів, у тих випадках, коли доводиться робити важливий життєвий вибір для досягнення поставленої мети або професійного успіху у сфері, що потребує певного рівня розвитку інтелектуальних якостей, тілесність людини виключається Так у 14,5% опитаних тілесність має випадковий вплив, у 7,9% – має ситуаційний характер.
- У переважної більшості випадків студенти-спортсмени обмежують функції тілесності можливостями спортивної, акторської діяльності, а також різними видами фізичної роботи (шахтар, вантажник, будівельник).
Загалом встановлено, що всупереч очікуваному результату, за кількісним та якісним змістом відповіді студентів-спортсменів виявились строкатими та мізерними. Образ тіла (тілесність) у них формується, головним чином, у вигляді певної сукупності зовнішніх та внутрішніх органів, призначених для виконання дій, що вимагають зусиль та повноцінної реалізації можливостей. Вони вважають, що досягти успіху у спортивній діяльності можна здебільшого за рахунок здоров’я.
У представників цієї вибірки уявлення про тіло обмежуються виключно як про природнє утворення, тобто. організм, який забезпечує людині життя, служить задоволенню біологічних базових потреб, досягненню краси та пластики.
Висновки:
В умовах культу тіла та високих вимог до тілесної конституції та фізичних кондицій, у спорті проблема акселерації-ретардації потребує пильної уваги викладачів, особливо викладачів фізичного виховання та тренерів, а також надання спеціальних знань студентам та спортсменам.
Література: Ложкін Г. Психосемантичний аналіз структури уявлень спортсменів про тіло (тілесність) / Г. Ложкін, А. Різдвяний // Наука в олімпійському спорті. – 2005. – № 2.