Розвиток спорту вищих досягнень супроводжується дедалі активнішим залученням до нього представниць жіночої статі. Тенденція емансипації жінок у спортивної діяльності призвела до того, що хокей, бокс, боротьба, важка атлетика та інші, які тривалий час вважалися виключно чоловічими видами спорту, стали також і жіночими [4].
Емансипація жінок у спорті швидко прогресує, незважаючи на те, що багато спортивних занять не завжди корисно впливають на жіночий організм.
Якщо у 1900 р. види спорту, у яких жінки брали участь в Олімпійських іграх, становили 15 % від загальної кількості, то у 1996 р. — майже половину. Якщо спортивних дисциплін, у яких брали участь жінки, було лише 3,5 %, то у 1996 р. таких дисциплін було вже 36 % (Н. Ю. Мельникова, 2000). Кількість жінок, що беруть участь в іграх, зросла в сотні разів і в даний час дорівнює майже 4000 [2].
А Олімпійські ігри 2024 року взагалі виявилися унікальними. Адже допущені до участі були спортсмени-трансгендери.
Порівняльний аналіз змагальної діяльності у футболі
Воротарі (жінки) за гру достовірно більше (P<0,01) виконують коротких і середніх передач м’яча вперед і загальний коефіцієнт брака у жінок-воротарів нижче (P<0,01), але вони поступаються (P<0,01) воротарям чоловікам у кількості довгих передач м’яча вперед.
Захисники (жінки) виконують за гру менше прийомів м’яча (P<0,001), довгих передач вперед (P<0,001), обведення суперника (P<0,001), відборів м’яча (P<0,001).
Чоловіки лінії захисту поступаються жінкам-футболісткам у коротких та середніх передачах м’яча вперед (P<0,001), прийомах м’яча (P<0,001), у довгих передачах упоперек (P<0,01), у єдиноборствах (P<0,001), в ударах по воротах ногою (P<0,001), вкидання з-за бокової лінії (P<0,001).
Півзахисники (жінки) перевершують чоловіків-гравців середньої лінії в кількості коротких і середніх передач м’яча вперед і впоперек (P<0,001), в довгих передачах вперед і впоперек (P<0,001), в єдиноборствах, обведенні, перехопленнях м’яча, відборі, ударах поворотів ногою, у кількості та якості виконання техніко-тактичних прийомів.
Нападники (жінки) виконують за гру більше єдиноборств, обведення суперника, відборів м’яча у суперника, ударів по воротах ногою. Поступаються у прийомі м’яча, у довгих передачах упоперек, у коефіцієнті бракаі під час техніко-тактичних процесів (ТТД).
Загалом жіноча команда за гру в середньому виконує 878,4±18,06 ТТД із коефіцієнтом брака 29,65±0,05%. У чоловічому футболі команда за гру в середньому виконує 775,2±16,04 ТТД з коефіцієнтом брака 33,8±0,72%, що достовірно менше (P< 0,001), ніж жіночі команди у професійному футболі [1]. Спортивні навантаження, які зазнає організм жінки-спортсменки, такі ж, а нерідко навіть перевершують чоловічі [5].
Вплив виду спорту
Специфіка виду спорту визначає особливості морфофункціональних параметрів жінок вже на початковому етапі підготовки – при спортивному відборі. Так, у волейбол, баскетбол, гандбол відбираються високорослі дівчатка, у футбол – дівчата середнього зросту, витривалі, з гарною нейромоторною реакцією, у спортивну гімнастику та фігурне катання – маленькі, тендітні, гнучкі, з гарною координацією [3].
Цікаві результати дослідження мотиваційної спрямованості жінок, які займаються боксом та футболом.
Було обстежено 35 представниць спорту вищих досягнень (кмс, мс, мсмк, змс), серед яких 17 жінок-боксерів та 18 жінок-футболісток. Вони були членами збірної Росії з боксу та футболу, вік – від 20 до 33 років [6].
Встановлено, що жінки-боксери більшою мірою захоплюються завданням та меншою мірою бояться показати низький результат, а жінки-футболістки меншою мірою орієнтовані на процес та більшою мірою націлені на отримання результату у процесі екстремальної спортивної діяльності.
У жінок, які виступають в ігрових видах спорту, високий нейротизм зустрічається значно частіше, ніж у чоловіків – представників тих самих видів спорту (відповідно 34 і 12%). Низький нейротизм частіше зустрічається у спортсменів, ніж у спортсменок (відповідно 34 та 13 %). Втім, це може бути не пов’язане із заняттями спортом, а лише підтверджує той факт, що у жінок нейротизм вищий, ніж у чоловіків [2].
З питання впливу занять спортом на репродуктивну функцію спортсменок думки вчених суперечливі і від десятиліття до десятиліття стають дедалі негативнішими, що пов’язано, очевидно, зі зростанням фізичних навантажень на жінок-спортсменок.
Дослідження показали, що особливості статури висококваліфікованих спортсменок підпорядковуються переважно вимогам спеціалізації, обумовленим біомеханічним стереотипом та енергетичними особливостями виду спорту. Практично стирається статевий диморфізм у пропорціях тіла.
Для нотаток тренерам жінок у «чоловічих» видах спорту
Формуючи жіночі команди з «чоловічих» видів спорту, тренерам треба враховувати наступне.
- За останні роки відсоток абсолютно здорових дівчат знизився з 28 %до 6%. Існують численні дослідження, які вказують, що до віку 14 – 17 років, коли в цілому завершується формування дівчинки як майбутньої жінки-матері, у кожної 10-ї дівчинки-підлітка спостерігається дисгармонійний розвиток, у кожної 4 – порушення формування скелета, 14% випадків – артеріальна гіпертонія та інші хронічні захворювання.
- У жінок-спортсменок частіше, ніж у жінок, які не займаються спортом, є порушення протікання оваріально-менструального циклу.
- З цих позицій необхідно підходити до питань безпеки та контролю, працюючи з жінками-спортсменками.
Висновки:
- Актуальною проблемою спорту найвищих досягнень третього тисячоліття є розробка науково-обґрунтованих технологій тренування жінок.
- Аналіз літератури про стан питання організації медико-біологічного контролю над здоров’ям спортсменок у чоловічих видах спорту показав, що він висвітлюється недостатньо.
Література:
- Журид С. Н. Сравнительный анализ соревновательной деятельности квалифицированных игроков различного амплуа в женском и мужском футболе [Электронный ресурс] / С. Н. Журид, Е. Ю. Насонкина. – Режим доступа :http://lib.sportedu.ru/Press/FVS/2010N2/p81-84.htm
2. Ильин Е. П. Дифференциальная психология мужчины и женщины [Текст] / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2007. – 544 с.
3. Иорданская Ф. А. Морфофункциональные возможности женщин в процессе долговременной адаптации к нагрузкам современного спорта [Электронный ресурс] / Ф. А. Иорданская. – Режим доступа : http://lib.sportedu.ru/press/TPFK/1999n6/p43-50.htm
4. Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта [Текст] / И. В. Муравов. – Киев : Здоров’я, 1989. – С. 50 – 55.
5. Рылов М. В. Беговая нагрузка в тренировочном процессе начинающих футболисток 10 – 12 лет [Электронный ресурс] / М. В. Рылов // Физическая культура. – 2005. – № 1. – С. 35 – 38. – Режим доступа : http://lib.sportedu.ru/press/fkvot/2005N1/p35-38.htm
6. Султанова Р. А. Мотивационная направленность женщин в экстремальной спортивной деятельности [Электронный ресурс] / Р. А. Султанова, Л. Г. Уляева. – Режим доступа : http://lib.sportedu.ru/Press/TPPEVS/2012N1/p18-21.htm