Пропонуємо до обговорення гіпотези:
- Здоров’я – інтегральний показник успішного навчання.
- Здоров’я та результативність навчання взаємопов’язані.
У цій і наступних публікаціях спробуємо встановити причинно-наслідкові зв’язки здоров’я, навченості та національної безпеки країни.
Як відомо, навчання – двосторонній процес учня та педагога. Тому перед нами стоять завдання:
- Вивчити дані літератури про стан здоров’я учнів та педагогів.
- Проаналізувати ставлення до засобів оздоровлення студентів та викладачів.
- Оцінити рівень знань з питань здорового способу життя студентів та викладачів.
Термінологія
Оскільки трактувань понять «навчаємість» і «здоров’я» в літературі безліч, ми будемо використовувати такі.
Навчаємість (рос.- обучаемость, англ.- dosility, educational ability, learning ability)- це емпірична характеристика індивідуальних можливостей учнів до засвоєння навчальної інформації, до виконання навчальної діяльності, в тому числі для запам’ятовування завдань, виконання різних типів навчального контролю та самоконтролю [2].
Характеризуючи загальні здібності, навчаємість постає як загальна можливість психічного розвитку, досягнення більш узагальнених систем знань, загальних способів дій [2]. Для її характеристики деякі автори пропонують, зокрема, викристовувати індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь та навичок у процесі навчання.
Розрізняють навчаємість (рос.-обучаемость) загальну – здатність засвоєння будь-якого матеріалу і спеціальну – здатність засвоєння окремих видів матеріалу (різних наук, мистецтв, видів практичної діяльності тощо[3].
Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я: здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя людини.
Прийнято виділяти декілька компонентів здоров’я:
⦁ соматичне – поточний стан організму;
⦁ фізичне – рівень зростання та розвитку органів та систем організму;
⦁ психічне – стан психічної сфери людини;
⦁ моральне – комплекс показників мотиваційної і потребностно-информационной сферы.
Основу соматичного здоров’я становить біологічна програма індивідуального розвитку, яка опосередкована базовими потребами.
Основу фізичного здоров’я складають морфологічні та функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.
Основа психічного здоров’я – стан душевного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію.
Основу морального здоров’я визначає система цінностей, установок та мотивів поведінки індивіда у суспільстві. Моральним здоров’ям опосередкована духовність людини (А. Г. Горшков, 2001).
Ознаками здоров’я є:
- специфічна (імунна) та неспецифічна стійкість до дії ушкоджуючих факторів;
- показники зростання та розвитку;
- функціональний стан, рухові та резервні можливості організму;
- наявність та рівень будь-якого захворювання чи дефекту розвитку;
- рівень морально-вольових та ціннісно-мотиваційних установок.
Здоров’я як педагогічна категорія
У попередніх публікаціях ми спробували обґрунтувати доцільність використання терміна «здоров’я” як педагогічну категорію [1]. Наводимо деякі фрагменти статті.
Численні дані наукових досліджень свідчать про переважно низький рівень фізичного стану (УФС) школярів та студентів. УФС – інтегральний показник, що відбиває рівень здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Спостерігається стійка динаміка його зниження на період закінчення школи та вузу. Значною мірою це зумовлено багатьма причинами, зокрема залежить від майстерності педагога, адекватності педагогічного впливу на організм учнів.
Автори подібних досліджень дійшли висновку, що настав час внести корективи до педагогічної галузі науки, зокрема вважати поняття «здоров’я» однією з основних педагогічних категорій. Якщо це станеться, при оцінюванні рівня педагогічної майстерності та якості роботи педагога, можна буде запровадити, наприклад, показник “динаміка стану здоров’я учнів“.
Висновки:
- Проблема здоров’я дітей та молоді перестала бути лише медичною, а стала соціальною та педагогічною.
- Система освіти повинна забезпечувати рівною мірою формування всіх компонентів здоров’я (соматичного, фізичного, психічного, морального).
- Адміністрація та науково-педагогічні працівники ВНЗ, у тому числі викладачі фізичного виховання, повинні усвідомлювати свою відповідальність за безпеку держави та, виходячи з цих позицій,відповідально займатися здоров’ям студентів – майбутніх фахівців різних галузей господарства.
- Знання реального стану здоров’я учнів – необхідна, але не достатня умова для успіху педагогічного впливу.
- Щоб уникнути професійного вигоряння і плідно працювати, вчителям шкіл та викладачам вишів необхідно контролювати та підтримувати особисте здоров’я на оптимальному рівні.
Література:
- Головченко Г. Т., Бондаренко Т. В. Здоровье как педагогическая категория / Г. Т. Головченко // Пост Методика. – № 2 – 3. – 2002. – С. 57 – 69. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://poippo.pl.ua/pm/pdf-1-f-w/PM-40-41.pdf
- Психологический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.b17.ru/dic/obuchaemost/
- https://dic.academic.ru/dic.nsf/psihologic/1201