Незважаючи на досить велику кількість досліджень з проблеми професійного вигоряння, існує значне коло невирішених питань, що виникають у зв’язку з цим феноменом (Г. С. Никифоров, 2006 р.), зокрема такі:
- Що більшою мірою опосередковує процес «горіння»? Особистісні характеристики, професія, організаційне середовище чи рольові позиції?
- Як і наскільки перешкоджає вигоряння професійному, духовному та особистісному зростанню (самореалізації) фахівця?
- Чи є вигоряння наслідком лише емоційно- та інформаційно- напружених комунікацій чи воно більшою мірою — наслідок екзистенційної незадоволеності та переживання суб’єктивного неблагополуччя?
- Чи може вигоряння бути наслідком деструктивного спілкування?
- Чи є вигоряння короткочасною та оборотною психологічною деформацією?
- Чи можливе відновлення психологічної комфортності та реабілітація працівників, які страждають від вигоряння?
- Які труднощі мають ті люди, що взаємодіють (працюють, навчаються, консультуються або лікуються) з «вигорілими» фахівцями?
- Яка допомога, коли і як може бути надана «жертвам» вигоряння і тим, хто спілкується з ними?
Ці та інші питання виникають при контакті з особами, які демонструють високий рівень вигоряння.
Джерело: Психологія здоров’я [Текст]: підручник / [під ред. Г. С. Никифорова]. – СПб. : Пітер, 2006. – 607 с.