З біологічної точки зору фізичний стан людини визначається сукупністю взаємопов’язаних ознак, що забезпечують нормальну взаємодію організму з довкіллям.
Працездатність людини, продуктивність розумової та фізичної праці, соціальна активність багато в чому залежать від рівня фізичного стану (РФС).
Термінологія
Термін «фізичний стан» запропонований Міжнародним конгресом спортивних наук Токіо (1964г.). У літературі автори трактують його по-різному. Одні пов’язують це поняття лише з рівнем фізичного розвитку максимальних аеробних можливостей (витривалістю), інші – з кількома взаємозалежними показниками.
Ми дотримуємося погляду, згідно з яким фізичний стан характеризується:
- станом здоров’я;
- рівнем фізичного розвитку;
- рівнем фізичної підготовленості.
Характеристика складових фізичного стану
Стан здоров’я визначає лікар, відносячи студентів за медичними показаннями до основної, підготовчої чи спеціальної медичної групи.
Фізичне розвиток – комплекс морфологічних особливостей будови тіла, його розмірів, і навіть функціональні особливості організму. Фізичний розвиток характеризується антропометричними та функціональними показниками.
Фізична підготовленість – результат фізичної підготовки. Вона характеризується рівнем розвитку фізичних якостей та рухових навичок. Для цього використовуються рухові випробування.
Навіщо знати рівень свого фізичного стану?
Відомо, що тільки середні та великі фізичні навантаження дають тренуючий вплив на всі системи організму людини.
При систематичних тренуваннях організм адаптується до навантажень і вони перестають бути тренуючими. У цьому випадку необхідно правильно змінювати їх обсяг та інтенсивність.
Щоб уникнути стану перетренованості, наслідком чого є зрив адаптації, кожний, хто займається фізичними вправами, повинен вміти визначати рівень свого фізичного стану, інтерпретувати результати діагностики і відповідно до цього підбирати і варіювати фізичні навантаження.