Вигоряння є багатогранним переживанням хронічного емоційного стресу і знаходиться в четвертій його стадії.
Особистісні фактори:
- схильність до інтроверсії (низька соціальна активність та адаптованість, соціальна несміливість, спрямованість інтересів на внутрішній світ та ін);
- реактивність (динамічна характеристика темпераменту, що виявляється в силі та швидкості емоційного реагування);
- низька або надмірно висока емпатія (здатність осягати емоційний стан інших людей, розуміти світ їх душевних переживань, співчувати тощо);
- жорсткість та авторитарність по відношенню до інших;
- низький рівень самоповаги та самооцінки.
Статусно-рольові фактори:
- рольовий конфлікт;
- рольова невизначеність;
- незадоволеність професійним та особистісним зростанням (самоактуалізацією);
низький соціальний статус; - рольові поведінкові стереотипи, що обмежують творчу активність;
- відсторонення у значущій (референтній) групі;
- негативні статево-рольові (гендерні) установки, що обмежують права і свободу особистості.
Професійні фактори:
- когнітивно складні комунікації;
- емоційно насичене ділове спілкування;
- високі вимоги до постійного саморозвитку та підвищення професійної компетентності;
- висока відповідальність за справу та інших людей;
- висока динамічність і велика кількість службових контактів;
- необхідність швидкої адаптації до нових людей та швидко мінливих професійних ситуацій;
- високі вимоги до самоконтролю та інтерперсональної (міжособистісної) чутливості.
Поряд з цим потенційними факторами ризику вигоряння можуть бути екзистенціальні фактори:
- нереалізовані життєві та професійні очікування;
- незадоволеність самоактуалізацією;
- незадоволеність досягнутими результатами;
- розчарування в інших людях або у вибраній справі;
- знецінення та втрата сенсу своїх зусиль;
- переживання самотності;
- відчуття безглуздості активної діяльності та життя тощо.
Джерело: Психология здоровья [Текст] : учебник / [под ред. Г. С. Никифорова]. – СПб. : Питер, 2006. – 607 с.