На практичних заняттях зі студентами Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова в рамках курсу «Управління професійною працездатністю» вивчалася тема «Професійна майстерність і продуктивність праці». Була апробована Real-методика з біологічним зворотним зв’язком, що розроблена Н. В. Антоненко у педагогіці ноосферної освіти [1].
Одне із завдань уроку – дати студентам цілісне уявлення про фактори, що впливають на кінцевий результат праці. Виходимо з того, що основною умовою досягнення високих професійних результатів, а в широкому сенсі – успішність реалізації людини в житті є професіоналізм.
Вхідна частина уроку
Насамперед, викладач звертає увагу студентів на те, що продуктивність праці значною мірою залежить від працездатності людини, а значить, від професійного здоров’я. Для обґрунтування важливості питання надається коротка інформація про те, що від професійної приналежності залежать ціннісні орієнтації та ціннісна поведінка особи.
Ціннісно -смислові орієнтації впливають на всі сторони життя людини, в тому числі, на ціннісно-смислову поведінку. Вони визначають позицію особистості щодо себе, людей, суспільства, а також власної професійної діяльності. Це стосується, в тому числі, ставлення до роботи, включаючи професійне здоров’я і залежну від нього професійну працездатність. Головною умовою досягнення високих професійних результатів, а у широкому сенсі – успішність реалізації людини у житті є професіоналізм.
Термінологія [2]
Професіоналізм розуміється як своєрідність психологічної організації особистості, зокрема, ставлення людини до праці та стану своїх професійно важливих якостей. Розрізняють дві сторони професіоналізму: стан мотиваційної та операційної сфери людини.
Мотиваційна сфера – це мотиви, смисли, цілі діяльності, задоволеність працею тощо.
Операційна сфера – це прийоми, засоби діяльності, здібності, знання, вміння, навички. Інтеграція цих складових виявляється у понятті «модель фахівця».
Великого значення для характеристики професійної діяльності спеціаліста мають професійна працездатність та майстерність.
Працездатність у матеріальному виробництві – властивість працівника, що зумовлює потенційно доступний йому рівень продуктивність праці при фіксованому рівні якості продукції. Це цілісна інтегральна характеристика людини. Вона включає фізичні, розумові та духовні (моральні) якості людини. Якщо стисло – це здатність до роботи, праці. Досяжна межа працездатності та її оптимальна величина дуже рухливі та чутливі до умов, змісту та характеру праці. Тому вводиться поняття «стійкість», що характеризує здатність підтримувати даний рівень продуктивності праці протягом певного часу. Працездатність характеризується також “мобільністю“, тобто. здатністю до швидких змін величини працездатності у бік підвищення. Іноді під мобільністю мається на увазі «навчаємість» (обучаемость – рос.) – це збільшення працездатності в одиницю часу.
Працездатність і майстерність мають велике значення для характеристики резервів людського чинника. Працездатність визначає енергетичну сторону резервів людини, а майстерність – виконавське мистецтво, потенційна можливість точно реалізувати конкретне завдання. Тут на перший план виходить творчий потенціал людини.
Отже, поняття «професійна працездатність» комплексно характеризує функціональний стан організму, його зміни при тому чи іншому виді діяльності, фізіологічну та психологічну ціну цієї діяльності, ефективність професійної діяльності, тобто психічний, фізичний та соціальний добробут.
Результат апробації Real-методики
У роботі зі студентами 1 курсу факультету «Економіка та підприємництво» ми апробували REAL-методику з біологічним зворотним зв’язком та отримали позитивний результат [4].
Схема-образ (образон) професійної діяльності фахівця
Нижче наведена схема-образ (образон) професійної діяльності спеціаліста (рис. 1) та її опис.
Рис. 1. Схема-образ «Професійна діяльність спеціаліста» (за Т. В. Бондаренко) [4]
1 – психічне здоров’я, 2 – фізичне здоров’я, 3 – соціальне здоров’я, 4 – професійна працездатність, 5 – кваліфікація, 6 – продуктивність праці, 7 – професійна придатність, 8 – якість продукції, 9 – творчий потенціал, 10 – трудова активність; звички, 14 – професійне здоров’я.
Послідовність роботи
Студентів за допомогою методики психорегулюючого тренування переводимо у стан релаксації та на цьому тлі даємо наступну інформацію…
На схемі дерево – це особистість фахівця. Основа дерева (успішність реалізації людини в житті) – єдина коренева система (здоров’я людини), яка представлена трьома гіллястими відростками (фізичне, психічне, соціальне здоров’я). Стан кореневої системи (здоров’я) зумовлює життєздатність дерева (людини). Життєдіяльність та здоров’я людини (дерева) залежать від землі, на якій вона живе, багатьох ендогенних та екзогенних факторів, у тому числі від природних сил (хмара), добових та інших біологічних ритмів (сонце-місяць). Для живлення та зміцнення дерева потрібний родючий ґрунт (професійне здоров’я). Від стану та складу ґрунту залежить зростання всього дерева (висота, об’єм крони), його можливість цвісти та плодоносити (квіти, яблука).
Стовбур дерева (професійна працездатність) є основним показником успішності зростання (професійної діяльності). Ушкодження стовбура (шкідливі звички) значно обмежує гармонійність росту та впливає на життєздатність дерева (людини) загалом.
Професійна майстерність – це крона дерева, яка може бути більш менш широкою, гіллястою. Як відомо, існує тісний зв’язок: проекція крони (професійна майстерність) та кореневої системи (здоров’я) на поверхню землі діаметром приблизно однакові.
Крона складається з сукупності гілок (складові професійної майстерності: кваліфікація, професійна придатність, якість продукції, трудова активність, професійна етика та ін.), на яких, як показник якості життя, розпускаються або не розпускаються гарні квіти (продуктивність праці, творчий потенціал).
Якщо технологія догляду (організація праці) за деревом (людини) порушує фізіологічні закони життєдіяльності, квіти можуть бути неповноцінними (фізіологічна вартість роботи), а плоди (результат роботи у грошовому чи іншому вимірі) червивими або взагалі не з’являться.
Детально про застосування REAL-методики можнаознайомитися в монографіях та іншій літературі [1, 3].
Є й інші методики психофізіологічної саморегуляції, яких безліч.
Висновки
- Психофізіологічна саморегуляція – це комплексний метод психогігієни та психопрофілактики, пов’язаний в основному з довільним управлінням психічними та фізіологічними процесами. Він поєднує в собі прийоми психічної, рефлекторної та фізіологічної саморегуляції.
- Для опанування методикою аутогенного занурення необхідні тверді мотивації та вольові якості.
- Методики психофізичної саморегуляції спрямовані на оптимізацію, відновлення та корекцію здоров’я. Вони широко представлені у численній літературі та рекомендуються до використання при розумовій та фізичній перенапрузі.
Література
- Антоненко Н. В. Педагогика ноосферного развития [Текст] / Н. В. Антоненко, М. В. Ульянова. – М. : Экон-Информ, 2007. – 220 с.
- Китов А. И. Экономическая психология [Текст] / А. И. Китов. – М. : Экономика, 1987. – 301 с.
- Маслова Н. В. Ноосферное образование [Текст] / Н. В. Маслова. – М. : Инст-т Холодинамики, 2002. – 339 с.
- Ноосферное мышление: онтологические основания и методики внедрения : монография [Текст] / Т. В. Бондаренко, А. П. Заздравнов, Е. Л. Панина. – Харків: СПД ФО Бровін О. В., Стиль-издат, 2012. – 418 с.