Зазначимо, що при викладанні матеріалу будемо розглядати тіло як біологічний організм, а тілесність – як образ тіла, сформований у свідомості людини.
Для чого треба вивчати феномени тіла та тілесності
Тілесність є основою всіх рівнів буття людини – від мінімального забезпечення вітальних процесів до вищих форм творчості.
У своїй тілесності, цілісному вираженні та переживанні природного, соціального та культурного, у різних станах свого індивідуального тіла сучасна людина знаходиться на межі технічного та органічного світів, одночасно являючи собою живу істоту, соціальну одиницю та культурний символ [4].
Виявлено, що відсутність чи брак досвіду самопізнання власного тіла та тілесного потенціалу призводить до того, що життєві проекти особистості виявляються позбавленими необхідної чіткості, стабільності та структурованості [5].
Соціокультурний ракурс людської тілесності цікавить представників точних, природничих та гуманітарних наук.
Галузі знання, де вивчається феномен тіла та тілесності
Соціологія
Соціальний ракурс тілесності проявляється у наступному…
«Людина тілесна» знаходиться під впливом безлічі соціальних факторів, що об’єктивно впливають на її тіло, на всю її природою дану основу. Нерідко це відбувається всупереч волі та бажанню людини. Усвідомлюючи характер різноманітних соціальних впливів, людина обирає систему захисту від них або їх культивування, наприклад, за допомогою певної форми «тілесної поведінки», цілеспрямованим формуванням свого фізичного іміджу відповідно до сформованих норм, традицій чи всупереч їм.
Релігія
Питання про взаємодію тілесної та духовної основ людині є одним із ключових у всіх релігіях та етнокультурних традиціях Заходу та Сходу.
Культура
Дослідники дійшли висновку, що сенс тіла у культурі перебуває поза самим тілом у його буквальному розумінні. Культурний контекст проявляється як семіотична поверхня або фон, що відображає світорозуміння та світовідчуття людини в рамках культури, носієм якої вона є.
Тіло є людським завдяки тому, що воно поміщене у контекст культури.
Соціокультурний ракурс
Соціокультурні концепції тілесності складалися у конкретних культурно-історичних умовах розвитку суспільства. На підходах, трактуваннях та оцінках людської тілесності відбивалися особливості епох, культур, світоглядних систем.
Це складне філософське питання, яке вивчають представники різних галузей знання: аксіології, етнографії, соціології, педагогіки, психології, економіки, фізичного виховання, філософії та ін. У той же час деякі аспекти все ще залишаються маловивченими і в літературі недостатньо висвітленими.
На нашу думку, може саме тому таке поняття як “здоров’я” ще не увійшло в обіг як педагогічна категоря. Хоча ряд педагогів-дослідників на це звертають увагу і доводять таку можливість і необхідність.
Висновки
- Автори, які вивчають теоретичний аспект соціокультурного ракурсу тілесності, зробили значний внесок у теоретичне обґрунтування правомірності розгляду здоров’я людини та суспільства як результата культурного розвитку.
- Результати дослідження І. М. Биховської [1-3] мають фундаментальне значення для обґрунтування необхідності перегляду концепції культури та підходу до тлумачення самого поняття «культура». Настав час розширити рамки вивчення культури за допомогою забутої чи загубленої – найдавнішої, природою даної – тілесної культури.
Література:
- Биховська І. М. Тілесність людини як соціокультурний феномен [Електронний ресурс] / І. М. Биховська // Культурологія. XX століття: енциклопедія. – СПб.: Університетська книга, 1998. – Режим доступу: http://dic.academic.ru/contents.nsf/enc_culture
- Биховська І. М. Людська тілесність як об’єкт соціокультурного аналізу (історія проблеми та методологічні засади її аналізу) / І. М. Биховська // Праці вчених ДЦОЛІФКу: 75 років. Щорічник. – М.: ГЦОЛІФК, 1993. – С. 58 – 68.
- Биховська І. М. Homo somatikos: аксіологія людського тіла [Текст]: монографія / І. М. Биховська. – М.: Видавнича група URSS, 2000. – 208