Ефективне управління самовдосконаленням неможливе без всебічного уявлення про себе.
Студент як людина певного віку і як особистість може бути охарактеризований із трьох боків – соціального, психологічного та біологічного.
Студентський вік характеризується інтенсивною працею над формуванням своєї особистості, виробленням стилю поведінки, свого іміджу. Зі студентським віком пов’язано початок трудової біографії, створення сім’ї. У цей час найчастіше молодь виявляє себе у творчій діяльності – художній, технічній, науковій, спортивній. Пошук свого покликання своєрідно поєднується з недосвідченістю, емоційною вразливістю, імпульсивністю, переоцінкою своїх сил і, у зв’язку з цим, розчарованістю при зустрічах із несподіваними труднощами. Студентському віку властива деяка дисгармонія. Бажання та прагнення у молодих людей розвиваються раніше, ніж воля та сила характеру. У таких умовах вони не завжди здатні стримувати деякі надмірні устремління та бажання. Їм бракує соціальної зрілості.
Найбільш важливими рисами студентського віку є самопізнання, самоствердження, самостійність, колективізм, самовиховання, максималізм.
У студентському віці завершується фізичне дозрівання організму.
Цей період характеризується піками розвитку фізіологічних потенціалів (максимальна реактивність організму, оптимальні рівні артеріального тиску, насичення крові киснем тощо).
До 17 – 18 років процес всебічного вдосконалення рухової функції є близький до завершення. Енергетичні витрати на одиницю маси тіла становлять 22 – 24 ккал/кг на добу, тобто як у дорослої людини. Також завершується формування топографії сили різних м’язових груп. Одночасне збільшення максимальних показників сили (на 1 кг маси тіла), швидкості рухів та інших показників свідчить про те, що руховий апарат, який розвивається, стає більш активним у різних функціональних параметрах. Формування показників швидкості та сили м’язових скорочень йде не одночасно. Якщо відносна сила окремих м’язових груп формується до 17 років, швидкість м’язових скорочень значно раніше.
До 18 років завершується формування вегетативних функцій та досягається високий рівень їхньої взаємодії. До цього віку витривалість – одна з найважливіших рухових якостей для реальної діяльності людини – становить 85% від величини даного показника у дорослих осіб. У 20 – 29 років її розвиток сягає найвищого рівня. Тому у студентському віці слід більше уваги звертати на виховання різних форм витривалості. У цьому віковому діапазоні організм зберігає відносно високу працездатність, високий рівень функціональної активності.
Таким чином, студентський вік можна назвати заключним етапом поступального вікового розвитку психофізіологічних та рухових можливостей організму. Молоді люди в цей період мають великі можливості для напруженої праці, громадської діяльності. Фізична культура та спорт у цьому віці є найважливішим засобом зміцнення здоров’я (фізичного, психічного, соціального, морального), біологічною основою для формування особистості, ефективної навчальної праці, оволодіння професією.
Позитивні особливості розвитку студентів-спортсменів
У студентів, які регулярно займаються фізкультурно-спортивною діяльністю та виявляють у ній досить високу активність, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість поведінки, спостерігається розвиток престижних установок, високий життєвий тонус, активна життєва позиція. Вони більшою мірою комунікабельні, виражають готовність до співдружності, радіють соціальному визнанню, менше бояться критики. У них спостерігається вища емоційна стійкість, витримка, їм більшою мірою властиві оптимізм, енергія, серед них більше наполегливих, рішучих людей, які вміють повести за собою колектив. Цій групі студентів більшою мірою притаманні почуття обов’язку, сумлінність, зібраність. Вони успішно взаємодіють у роботі, що потребує сталості, напруги, вільніше вступають у контакти, винахідливіші. Серед них найчастіше зустрічаються лідери, їм легше вдається самоконтроль.
Ці дані підкреслюють позитивний вплив систематичних занять фізичної культури та спорту на характерологічні особливості особистості. Їх доцільно враховувати під час професійного відбору.
Як відомо, сучасне високотехнологічне виробництво та ринкові відносини висувають дуже високі вимоги щодо якості підготовки фахівців.
Конкурентоспроможність спеціаліста визначається не тільки професійними знаннями, вміннями та навичками, а й рівнем здоров’я, працездатності та надійності.
В результаті аналізу взаємозв’язку рівня фізичної підготовленості студентів та підвищенням вимог роботодавця до претендентів на посаду встановлено, що у переважної більшості випускників вишів мають низький рівень фізичного стану зі сталою тенденцією до його погіршення, зокрема щодо професійної працездатності, фізичного та психічного здоров’я. На це звернено увагу й у нормативно-правових документах.
Працюючи з нашим сайтом, ви зможете всебічно вивчити питання, зазначені вище та знайти на них вичерпні відповіді.